13 січня - Щедрий Вечір
За тиждень після
коляди, напередодні Нового Року (за старим стилем), - Щедрий Вечір. Це -
залишок стародавнього, імовірно, дохристиянського звичаю. За християнським
календарем - це день преподобної Меланії. В народній традиції обидва свята
об'єднались, і тепер маємо Щедрий Вечір, або свято Меланки.
Внаслідок розбіжності, яка існує між Григоріанським (світським) та
Юліанським (церковним православним) календарем, українці святкують Новий рік
двічі в році: офіційне святкування Нового року припадає на 1 січня, а 14 січня,
яке залишилося в народній традиції важливою складовою прадавнього календарного
обрядового циклу українців, сьогодні носить назву Старого Нового року.
У надвечір'я Нового року (тепер - 13 січня) у церквах відбуваються урочисті
Богослужіння на закінчення Старого року, щоб наприкінці року подякувати Богові
за вже отримані ласки і попросити нових на наступний рік. Як і на Свят-вечір,
цього дня готують святкову вечерю, яку в народі величають Щедрою, тому що
страви цього вечора не є пісними: тут на столі й кутя,
і ковбаси,
й холодець,
і шинка...
Наддніпрянська Україна і Гуцульщина святкують Щедрий Вечір як значне свято
різдвяного циклу з добре розвиненою обрядовістю. Галицьке Поділля не святкує,
бо Щедрий Вечір у галичан - напередодні Водохреща,
тоді як на Наддніпрянщині це - «Голодна кутя»,
Богоявленне навечір'я.
В Україні на Щедрий Вечір батько ховається від дітей за пирогами -
символом щедрості, багатства. Добродій Свирид Галушка з Київщини отак
згадує Щедрий вечір:
- А хіба ж ви мене не бачите, діти?
- Не бачимо, тату!
- Дай Боже, щоб і на той рік ви так мене не бачили!
Оце так, було, батько скажуть, перехрестяться і запрошують всю сім'ю до столу,
до «щедрої куті» — «щоб у достатках і спокої других свят дочекати!»
Тільки посідали за стіл, а під вікном уже й щедрують:
Стережи, Боже, твого товару,
Твого товару, всякого статку,
Молім Бога за отця, за матку.
Добрий вечір!
Щодо страв Щедрого Вечора, то вони не скрізь однакові: понад Дніпром печуть пироги з
м'ясом і смажать гречані млинці на
свинячому смальці, на півдні України фігурують бублики, а в
гуцулів - вареники чи,
як вони кажуть, «пироги».
Внаслідок розбіжності, яка існує між Григоріанським (світським) та Юліанським (церковним православним) календарем, українці святкують Новий рік двічі в році: офіційне святкування Нового року припадає на 1 січня, а 14 січня, яке залишилося в народній традиції важливою складовою прадавнього календарного обрядового циклу українців, сьогодні носить назву Старого Нового року.
У надвечір'я Нового року (тепер - 13 січня) у церквах відбуваються урочисті Богослужіння на закінчення Старого року, щоб наприкінці року подякувати Богові за вже отримані ласки і попросити нових на наступний рік. Як і на Свят-вечір, цього дня готують святкову вечерю, яку в народі величають Щедрою, тому що страви цього вечора не є пісними: тут на столі й кутя, і ковбаси, й холодець, і шинка...
Наддніпрянська Україна і Гуцульщина святкують Щедрий Вечір як значне свято різдвяного циклу з добре розвиненою обрядовістю. Галицьке Поділля не святкує, бо Щедрий Вечір у галичан - напередодні Водохреща, тоді як на Наддніпрянщині це - «Голодна кутя», Богоявленне навечір'я.
В Україні на Щедрий Вечір батько ховається від дітей за пирогами - символом щедрості, багатства. Добродій Свирид Галушка з Київщини отак згадує Щедрий вечір:
- А хіба ж ви мене не бачите, діти?
- Не бачимо, тату!
- Дай Боже, щоб і на той рік ви так мене не бачили!
Оце так, було, батько скажуть, перехрестяться і запрошують всю сім'ю до столу, до «щедрої куті» — «щоб у достатках і спокої других свят дочекати!»
Тільки посідали за стіл, а під вікном уже й щедрують:
Стережи, Боже, твого товару,
Твого товару, всякого статку,
Молім Бога за отця, за матку.
Добрий вечір!
Щодо страв Щедрого Вечора, то вони не скрізь однакові: понад Дніпром печуть пироги з м'ясом і смажать гречані млинці на свинячому смальці, на півдні України фігурують бублики, а в гуцулів - вареники чи, як вони кажуть, «пироги».
Комментариев нет:
Отправить комментарий